Революція, що наснилась. Анджей Ледер.

Книга, під час читання якої не покидає думка про те, хто ж напише в такий самий спосіб про Україну. В Польщі книга здійняла таку бучу, яку тільки може здійняти вихід нехудожньої книги. Дискусії в пресі, наукових колах і навіть на телебачені. Читати далі

Жарт. Мілан Кундера

“Жарт” – перший роман одного з найкрутіших письменників ХХ століття – Мілана Кундери. Штамп “перший роман” не раз проявляється на сторінках, але, не дивлячись на це, твір вартий уваги і прочитання. Читати далі

ТАКЕ. Юрій Іздрик

Найбільш постмодерний з усіх наших постмодерністів. Найбільш філософський і найбільш “ти просто не розумієш його” письменник сучукрліту. Станіславський Фуко – Іздрик Юрко. Читати далі

Трапилось першого вересня (чи коли завгодно). Павол Ранков

Хто що знає про словацьку літературу? Я от до недавна жодного автора не зміг би назвати. А це між іншим наш безпосередній сусід. Який сьогодні вже є там, куди так хочеться нам. Має економіку, про яку ми поки що тільки в газетах читаємо. А все, що ми про нього знаємо, – це багато циган і п’ятирічний шенген. Читати далі

Від “хаосу” до “стабільності”: хроніка авторитарної консолідації. Микола Рябчук

Хроніка сповзання країни до мертвої зони авторитаризму, втрати всіх можливих видів суверенітетів та нищення української ідентичності. “Сповзання”, чи методологічно правильно “консолідація авторитаризму”, відбувались на наших з вами очах, на наших екранах та стрічках новин. Сповзання не було прихованим чи незрозумілим, ми всі добре усвідомлювали куди рухається країна, розуміли логіку і наслідки кожної дії автократа, але все рівно дотерпіли до того, що в нас почали стріляти. Микола Рябчук гостро відчував, що відбувається в країні і залишив свої спостереження у вигляді публікацій “Від “хаосу” до “стабільності”. Читати далі

Одної і тої самої. Тарас Прохасько

Книга Прохаська “Одної і тої самої” – переможець першої української премії есеїстики ім. Ю.Шевельова. Один із двох переможців, другим став історик Андрій Портнов. Як пояснили засновники премії, нагород дві, за два несхожі види публіцистики – художньої та наукової. Читати далі

Передчуття кінця. Джуліан Барнс

Саме з “Передчуття кінця” я познайомився з Барнсом. Але трохи в інший спосіб, ніж це зазвичай відбувається. В 2011 році Барнс отримав свою першу Букерівську премію, за “Передчуття кінця”. В тогочасному Корреспонденті вийшов великий матеріал про британського письменника постмодерніста з головною тезою, що це Барнс зробив послугу букеру, прийнявши нагороду, а не навпаки. Як можна було не почати читати автора з такою рецензією? Читати далі

Сіддхартха. Герман Гессе

Сіддхартха – повість Германа Гессе про пошуки в нашому житті. Про пошук щастя, мудрості, знань, любові. Книга вчить знаходити і бачити те, чого прагнеш. Читати далі

Комфортне місто

Найближчі півроку я житиму у Варшаві. Ще до того, як вперше тут побувати, чув багато неприязних відгуків про місто, навіть від самих поляків. Хтось стверджував, що Київ куди привабливіший – затишні вулиці, парки, багато зелені. Читати далі